“Міняю цукор на цибулю”: окуповані Олешки дожилися до натурального обміну

12:06 19 Червня 2026

Вибір редактора

Тимчасово окуповані Олешки на Херсонщині фактично опинилися в блокаді: у місто небезпечно заїхати й майже нереально виїхати. За оцінками місцевої влади, там залишаються близько 2 тисяч людей, однак ті, кому вдалося вибратися нещодавно, називають більші цифри — до 2,5–3 тисяч. Значна частина мешканців маломобільні й сидять по домівках, бо вийти на вулицю — це ризик для життя. І ситуація погіршується з кожним днем. Про це розповіла Начальниця Олешківської МВА Тетяна Гасаненко, пише Еспресо.

Чиновниця каже, що саме цей рік став для міста найважчим за весь час окупації:

“2026 рік став найскладнішим в історії міста. Пересуватися вкрай небезпечно, всі дороги в місті заміновані”.

Останній раз завезти в місто продукти, за її словами, вдалося 26 травня. А під час наступної спроби 2 червня чотири автівки підірвалися на мінах, загинули двоє людей. Один із водіїв, як повідомляє посадовиця, у тяжкому стані досі залишається в місцевій лікарні — і його неможливо евакуювати.

Через це, каже Гасаненко, місто знову повністю “закрилося”:

“Ось уже більше трьох тижнів ні виїхати, ні в’їхати в місто абсолютно неможливо”.

На практиці це означає, що люди живуть без базових речей — їжі, води, ліків та медичної допомоги.

“Люди перебувають на межі виживання без продуктів харчування, без питної води, без ліків, без належної медичної допомоги і без можливості виїхати з міста… місто фактично є заблокованим”,

— підсумувала вона.

Окупанти в Олешках збивають дрони з гуманітарною допомогою.

Мертві тіла просто на вулицях

Окрема трагедія — поховання. Гасаненко розповідає, що довгий час окупаційна влада не дозволяла ховати людей, а тіла накопичувалися у підвалі лікарні, який перетворили на імпровізований морг. У спеку ситуація стала критичною — і лише тоді, за її словами, дозволили ховати тих, хто помер природною смертю.

Водночас загиблі від мін і атак дронів можуть залишатися там, де впали, місяцями: їх нема кому забрати — небезпечно підійти, а виїзду з міста немає. Гасаненко описала, як тіла намагаються бодай символічно прикрити:

“когось прикривають просто простинкою”.

Вона також стверджує, що окупанти пояснюють затримки потребою “експертиз” і намагаються подати це як “фіксацію злочинів ЗСУ”, але в умовах блокади це лише консервує жах на вулицях.

Ще один наслідок — безпритульні собаки, які розтягують рештки тіл. За словами посадовиці, окупаційна влада оголосила відстріл тварин, бо вони стали небезпечними й для живих мешканців.

Бартер повернувся

На тлі нестачі їжі та грошей місто дедалі більше переходить на бартер. Гасаненко каже, що останніми днями бачить у місцевих Telegram-каналах оголошення про натуральний обмін — люди міняють будь-що, аби вижити. Вона навела приклад:

“поміняю, наприклад, 300 грамів цукру на дві цибулини”.

Навіть якщо продукти інколи завозили на продаж, купувати їх багатьом нічим: готівки немає, а видані росіянами картки не рятують — у місті немає банкоматів чи банків, тож за грошима треба їхати, наприклад, у Скадовськ (але хто виїхав — часто вже не повертається).

Через дрони та щільне мінування, зазначає начальниця МВА, люди не можуть навіть вирощувати овочі на городах. Тому печуть імпровізований “хліб” із того, що залишилося: перемелюють крупи й макарони, додають розсіл із давніх закруток та соду. Також Гасаненко повідомила, що серед тих, хто лишається в місті, є діти (вона назвала 47), а загалом в окупованій громаді — 182 дитини.