«Собаки війни»: як бойові дії в Україні змінюють зовнішність та поведінку тварин
12:03 13 Березня
Вибір редактора
Українсько-польська команда зоологів провела унікальне дослідження, аби з’ясувати, як повномасштабна війна впливає на популяцію собак в Україні. Результати роботи, координаторкою якої стала доцентка Львівського національного університету імені Івана Франка Марія Марців, були опубліковані у науковому журналі Evolutionary Applications, пише Вгору.
Хто із собак виживе на фронті
Науковці дійшли висновку: чим більше собака схожий на своїх диких родичів, тим вищі його шанси вижити в умовах фронту.
Дослідники створили портрет типового «собаки війни», який найчастіше виживає у зоні бойових дій. Це тварина середнього розміру (20–40 см у холці), з прямими вухами, мезоцефалічною (не плескатою) мордою та шерстю середньої довжини рудувато-коричневого кольору. Зоологи пояснюють, що менша вага знижує ризик підриву на мінах та потребує менше їжі, а прямі вуха, на відміну від висячих, дозволяють краще чути небезпеку. Цікаво, що найрідше виживають собаки із закрученими хвостами — ця ознака, яка подобається людям, у дикій природі не несе функціональної користі.
Що їдять фронтові собаки
Війна кардинально змінила і харчові звички тварин. Ізотопний аналіз шерсті показав, що в раціоні прифронтових собак переважає рослинна їжа, що є нетиповим для хижаків і суттєво відрізняється від показників у мирних країнах. Через знелюднення населених пунктів та брак звичної їжі тварини змушені адаптуватися: вони або переходять на підніжний корм, або починають полювати, щоб не померти з голоду.
Як себе поводять собаки на фронті
Суттєвих змін зазнала і поведінка чотирилапих. За спостереженнями співавтора дослідження Ігоря Дикого, який перебував у лавах ЗСУ, собаки на передовій стають більш обережними та агресивними. Вони можуть приходити до військових по їжу, але тримають дистанцію і їдять лише тоді, коли люди відходять. Крім того, заради виживання та полювання собаки почали частіше збиватися у великі зграї, що допомагає їм ефективніше захищатися.
На жаль, природний відбір у зоні бойових дій є жорстоким: серед тих, хто вижив, майже немає старих та хворих тварин. Вони гинуть через конкуренцію за їжу, відсутність ветеринарної допомоги та неможливість швидко реагувати на загрози. Натомість більшість популяції становлять молоді особини, що також вказує на відсутність контролю за розмноженням. У собак часто фіксують контузії, проблеми зі слухом через вибухи та травми лап.
Природний відбір через смертність
Збір даних для цього дослідження тривав з березня 2023 року по січень 2024 року та охопив майже всю територію України, окрім окупованих Луганщини та Криму. Науковці аналізували фотографії, вимірювали параметри тіла та відбирали зразки шерсті. Попри унікальність матеріалу, роботу тривалий час не хотіли публікувати у фахових виданнях, ймовірно, через небажання наукової спільноти торкатися теми війни, проте зрештою важливість даних переважила.
Вчені зазначають, що поки зарано говорити про еволюцію у класичному розумінні, адже не змінилося достатньо поколінь для закріплення генетичних змін. Наразі ми спостерігаємо «природний відбір через смертність»: виживають лише найбільш пристосовані особини з певним набором фізичних характеристик. Ті, хто не відповідає жорстким умовам воєнного часу, на жаль, гинуть.
Дослідники попереджають, що собаки — це лише «верхівка айсберга». Будучи дуже адаптивним видом, вони демонструють швидкі зміни, проте для інших, більш вибагливих видів тварин, наслідки війни можуть стати фатальними. Науковці прогнозують, що вплив бойових дій на біорізноманіття України може призвести до зникнення окремих видів і матиме довгострокові екологічні наслідки, які відчуватимуться ще багато років.
Штурми, снайпінг та пропаганда: як окупанти готують солдатів з дітей Херсонщини.
