Чотири роки великої війни: як це було на Херсонщині
09:02 24 Лютого
Вибір редактора
Сьогодні виповнюється чотири роки від початку великої війни росії проти України. Чотири роки — це достатньо, щоб виросли нові діти, щоб міста змінили обличчя, щоб війна стала частиною повсякденності. І водночас — це лише мить в історії регіону, який одним із перших опинився під ударом 24 лютого 2022 року. Йдеться про Херсонщину.
Як починалася окупація
У перший день повномасштабного вторгнення російські війська перейшли адміністративний кордон із анексованого Криму та вдерлися на територію Херсонської області. Уже протягом перших днів вони зайняли Генічеськ, Скадовськ, Олешки, Каховку, Нову Каховку, Голу Пристань, а також стратегічні об’єкти — мости через Дніпро, Північнокримський канал і Каховську ГЕС .
1 березня російська армія зайшла до Херсону. Місто стало єдиним обласним центром, який росії вдалося захопити протягом усієї повномасштабної війни. За даними міської ради, лише в перший день наступу загинули щонайменше 40 цивільних осіб.
Фактично вся область опинилася під контролем окупаційних сил.
Окупаційна влада і спротив
У квітні 2022 року російські військовики оголосили про створення власної адміністрації: керівником окупаційної обласної структури став Олександр Кобець, а міста — Володимир Сальдо. Паралельно, за даними української розвідки, готувався псевдореферендум щодо «відокремлення» регіону .
Та попри окупацію, Херсонщина стала одним із центрів громадянського спротиву. У березні та квітні в Херсоні, Каховці, Голій Пристані люди виходили на мирні мітинги під українськими прапорами. Російські військовики зрештою почали розганяти протести світлошумовими та сльозогінними гранатами.
Водночас розгорнувся партизанський рух. Місцеві жителі передавали ЗСУ інформацію про переміщення російських військ, склади боєприпасів та колаборантів.
Репресії і тортури
Після встановлення контролю окупаційні сили почали системні переслідування активістів, журналістів, ветеранів, місцевих чиновників. Повідомлялося про сотні викрадень і зникнень людей.
Розслідування BBC News задокументувало свідчення про тортури — побиття, ураження електричним струмом, імітації страт, сексуальне насильство. Human Rights Watch та Моніторингова місія ООН з прав людини також повідомляли про незаконні затримання і зникнення людей.
Це була війна без фронтової лінії для цивільних — війна в підвалах, ізоляторах, на блокпостах.
Бої за південь і деокупація
Навесні 2022 року українські сили почали контрнаступ у західній частині області. Улітку удари по Антонівському мосту та інших логістичних вузлах значно ускладнили постачання російського угруповання на правобережжі.
У вересні-жовтні 2022 року українська армія звільнила низку населених пунктів, а на початку листопада 2022 року ЗСУ увійшли до Херсона. 11 листопада правобережна частина області була деокупована.
Російські війська відступили на лівий берег Дніпра, перенісши свій «адміністративний центр» до Генічеська, але зберігши формальні претензії на Херсон.
Після звільнення
Деокупація правобережжя не означала кінець трагедії. У червні 2023 року російські сили зруйнували греблю Каховської ГЕС, що спричинило масштабні затоплення та екологічну катастрофу нижче за течією Дніпра.
Лівобережна частина Херсонщини й досі залишається під окупацією, а правобережжя регулярно зазнає обстрілів.
Історія окупації Херсонщини — це історія стрімкого прориву, жорстокої репресивної машини і впертого громадянського спротиву. Це історія міста, яке єдиним із обласних центрів впало, але було звільнене.
Чотири роки великої війни показали: навіть коли над адміністративною будівлею з’являється чужий прапор, це не означає, що місто втратило себе.
