У Херсоні вшанують день народження знаменитої землячки, мисткині наїву Поліни Райко
15:05 16 Травня
Місто
17 травня у безпечному Хабі “На розі” в Херсоні відбудеться захід, присвячений дню народження відомої української художниці наїву з Олешок Поліни Райко. Подія проходитиме з 11:00 до 13:00, участь безкоштовна.
Програма заходу включає перегляд документального фільму “Дорога до раю” (1998) авторки Лариси Петрушенко, де глядачі зможуть почути розповідь самої Поліни Андріївни про її життєвий шлях та початок творчості у 69-річному віці.
Також відбудеться презентація книги “Поліна Райко: невидиме” дослідниці Олени Афанасьєвої, яка особисто знала мисткиню та документувала її творчість з 2000 року. Видання містить найповніший архів малюнків художниці та розкриває історії, що стоять за її яскравими роботами, демонструючи, як мистецтво здатне зберегти спадщину, пошкоджену війною.
А ще гості матимуть можливість взяти участь у майстер-класі від Світлани Мацюти та Світлани Русин, під час якого спробують відтворити сюжети Поліни Райко. Завершиться захід теплим спілкуванням у колі однодумців за чаєм, кавою та смаколиками.
Поліна Райко: самотність, яка стала мистецтвом
Поліна Райко (справжнє ім’я — Пелагея Андріївна Райко) — унікальна українська самоука-художниця з Херсонщини, яка створила одне з найнезвичніших мистецьких явищ кінця ХХ століття. Народилася 15 травня 1928 року в селі Цюрупинськ (нині — Олешки). Все своє життя вона прожила як звичайна сільська жінка: працювала, виховувала доньку, пережила війну, колгоспи, хвороби та особисті трагедії. А малювати почала лише у 69 років — після смерті рідних, коли в хаті залишилась зовсім одна.
Хата-пам’ятник болю і віри
Після низки трагедій (смерть чоловіка, загибель дочки, ув’язнення сина, внук потонув), Райко взяла пензля до рук. Без художньої освіти, без порад, без грошей на фарби — вона почала розписувати стіни свого будинку: стелі, двері, вікна, печі — кожен сантиметр. Її малюнки — це мікс наївного мистецтва, релігійних образів, радянської символіки, фантастичних істот і особистих переживань. Янголи й чорти, орнаменти, українські хрести, жіночі постаті, лебеді й риби — все це виринало з її уяви й лягало на стіни яскравими кольорами.
Одна з легенд каже, що вона використовувала найдешевші фарби — навіть автомобільні емалі та ті, що залишалися після ремонту. А замість пензля — іноді пальці або гілочки.
Визнання — після смерті
Поки була жива, Поліну Райко майже ніхто не помічав. Але на початку 2000-х художники з Києва та Одеси, випадково побачивши її хату, були вражені: її порівнювали з мексиканською Фрідою Кало та французом Руссо. У 2004 році, після її смерті, будинок викупили меценати й зберегли як Музей Поліни Райко. Він став культовим місцем для мистецької спільноти.
Після 2022 року
На жаль, у 2023-му році після підриву Каховської ГЕС хату-музей затопило. Частину розписів знищено водою. Українські та світові митці зараз намагаються врятувати й оцифрувати все, що лишилося. Її творчість уже внесена до переліку найцінніших пам’яток наївного мистецтва України.
Поліна Райко — доказ того, що справжнє мистецтво не потребує ні академій, ні сцени. Воно народжується з болю, самотності та жаги до життя.
